kym_garbyz (kym_garbyz) wrote,
kym_garbyz
kym_garbyz

ПОДИВИСЯ НАКРУГИ—СПЛОШЬ ОДНІ ЛИШ ВОРОГИ

Оригинал взят у kym_garbyz в ПОДИВИСЯ НАКРУГИ—СПЛОШЬ ОДНІ ЛИШ ВОРОГИ
Оце сиджу у своєму занедбаному будинку і думку думаю.

Кого назначити у винуватці? Он сусіда, ніби й гарна людина, на сходах завше прибирає, а гандж є—по російськи розмовляє. Інший, наш  у доску, так тьохкає , що лемки заздрять, але алкоголік—не витримала тонка українська душа нєпонимания. Третій, лицемір—з українцями на українській, з руськими на руській—взагалі падло,  і нашим і Вашим. З другого поверху сусіда, справжній патріот—на усіх мітингах, усі балкони у прапорах ПС, такі патріотичні гасла мочить, що Щефан нервово палить за гаражами. Коротше взірець українства, у нього сам Володя Парасюк на фейсі у друзях. Але на суботниках по улаштуванню прибудинкової території його не було, мабуть не може перебороти відрази, до комуняцького слова –суботник.


На третьому поверсі, теж ніби добрі люди, але здоровкаються лише очима, капелюха здіймаючи, не можу зрозуміти: патріоти, чи ні? На четвертому, взагалі гниди—руський розсадник, переїхали вони з Тюмєні нещодавно, етнічні  укропи. Ніби посміхаються та сміття в урну кидають, але спокою нема, потенційна 5 колона. Мож було за місяць після переїзду і українську вивчити, он коли їх предків Сталєн переселяв у Сибір, то вони пинно язика вивчили.


На п’ятому поверсі, переселенці с Донбасу. Усі поважаючі себе люди, стороняться їх, не вистачало ще, щоб мене з сєпарами разом помітили. Причаїлися, та спілкуються тільки з тюменцями, маємо зраду у серці ісконно-українського Києва, а усім крім мене байдуже. На шостому мешкає поважна людина та знаний патріот—голова кооперативу, він єдиний і на Майдані стояв, і в АТО був, і волонтер--возить на передову гуманітарку, побільше б таких. У нього і документи на підтвердження є, усі справки з печатками домкому, офіційні.


Дві третини мешканців, взагалі сірі миші, бачив декілька разів. Якщо людина ховається від мене—то значить совість не чиста. Як у цих мишей вистачає наглості мене не знати—справжнє кацапське перекручування фактів, мовляв, це вони мене не знають? Тварюки, одним словом. От на семому, наші живуть. Ще навесні 2014 помилялися, за руський мір були, але восени (коли росіяни почали програвати) зрозуміли свою помилку і стали взірцем патріотизму. Теж таких би побільше. Аж тішить така перемога України, таких переможних фактів—усе більше.


На восьмому—жиє лікар, той що претендує на місце прєдсєдатєля. В ньго теж усі справки є, але печатка на них з поліклініки—корупціонер клятий, користається службовим положенням. Аж дивно, чому половина мешканців його бачать у кріслі  голови домкому? Наш же кращий, он мене завше на рибалку бере, коли гуманітарку в АТО везе.


Сиджу та думаю, ні—не побудувати з такими сусідами файний будинок. Одні дурні навкруги, окрім мене та прєдсєдатєля. Хоч плач. І це ще поверхнево я недоліки людей пісочу, копнути глибше—там такі кістяки у шафах, жахіття. Справді, не на гарні ж риси людей звертати увагу? Тільки критика веде до саморозвитку. Це нехай усілякі європейці спільноти шукають, укропські хуторяни не так заточені—тільки відмінності. Одному на гандж вкажеш, другому на ваду—отак і живеш чужим горем, та не цінить ніхто. Ти паче, що на фоні такої сусідської бездуховності—я виглядаю ангелом.


Ні, справді, це єдиний шлях до мого самовдосконалення. Хтось щось зробив—критикуй, так і славу експерта заробиш, і вискочку на місце поставиш. Тільки не треба самому щось робити, бо тебе ж , твоєю зброєю вдарять. Тут головне сидіти і чекати, куди вітер задме, так предки і робили. Не всім же запоріжцями бути, більшість по хатах сиділа, навіть у ті часи. Моя порада справжнім патріотам—куди більшість, туди і ти, ще ні разу мене не підводила така тактика. Кому воно треба, проти усіх перти? Нема дурних. Не дарма діди казали, моя хата з краю.


Тут головне завчасно боротьбу мешканцям підкинути, мовляв, російськомовні вороги—так і прєдсєдателю краще, доки вони
чубляться, ми з ним на полювання з’їздимо. Буде привід про волонтерство розповісти. Тай комірчину, під сходами голова пообіцяв, мушу підтримувати його. А зрозуміють, що не вороги росіяни, ми їм про жидів підкинемо—також скріпа добра, не раз
виручала.


Дивлюся у вікно, на сусідній будинок, аж дивно. Утеплюватися закінчує сусідній дім,  а на вікнах ні одного прапору, як у нас. Тай на мітингах не видко було людей з того дому? І на російську вони не зважають—запроданці. Виявляється скинулися вони усі на утеплення, навіть із російськомовних ворогів гроші брали. Отака ціна їхнього патріотизму. А будинок на зиму утеплили, от є справедливість на світі? Так отож—нема.


Вночі піду їм нове утеплення псувати, прєдсєдатєль вже підтримав мене з цією ініціативою. А то вже наші починають питання задавати, чому ми не утеплюємся? Так недовго і того лікаря з восьмого, головою виберуть, хто мене буде на риболовлю возити?



Tags: проза
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 12 comments