инженер

Мясник я на 20 косарях, получка растёт раз в квартал
Мне 42, давно я не лох, я знаю куда попал

Мои дети являются живым основанием опасаться за их судьбу
Но если б пришлось выбирать детей, я бы ими заполнил избу
Collapse )

э, митинг

Раньше уже бывало и такое и такому подобное. Бывало даже, шо корова в космоЗоо летала, в гордом звании -- склис на выпасе. Вспоминаю тот час, как сей час. Как наяву, блина, практически, еженощно. Посредь тьмы, неединожды чую себя ин блюм. Порою до геморроя. Не пойму, то ли снится, курва, этот смелс лайк тин спирит, то ли спирт был лишним? Шобонсдох, блять, минуя сией чашей отроков моих и ещё одной пиздатой женщины. Да расширит Баал Зебуб жопу, тому кто решился сознание несуживать. Мда-а-а, время было лихое, но интересное, как самоучитель по гитаре товарища Вещицкого. Арфы нет, возьмите в бубен, с вещичками на выходе.

Эх, молодасть, молонедасть. Деревья тогда были нахуй ненужны, строго кущи. Буй лежал так, будто он Одессу основал, морем поколено. Иногда аж сподни трещали, там де жолтеньким вперёд. И на трамвайчике 7 остановочек, в Аркадию, там тихо втыкается. Вообще, шоб вы понималим -- доллар по 1,80. Колбаса, как лучший подарок на юбилей -- 2 по 20. Лично у наших -- кругом кучи энергий, в беспробудной безвекторности. Метла задорного клёша, среди голой пристани. Горы усилий, шоб родный папка помог в слабостях. Пить, или не бить -- отчим, вот, прост. И даже вообще, когда рядом стоящая, тебе не очень близкая. Когда с детства, не просто мама с тобой, а мать. Шо, согласитесь, звучит мега-гордо. Она тебе не сися, и даже не сиська, а шоб подачу тебе, но светом. Штоб учить уму-разуму, на максималках. И штоб ничево тебе не должна, а создана для плотской любви сугубо знакомыми дядями, с бывшей папиной работы. И тут ты, со своим мировосприятием. Несосотоявшаяся личина, среди всего этого альтерпидарасизма, Как вылупленный Яныком страусёнок, инспектирующий кур несушек. Как навечно залуплённый донбасёнок, среди Луганщины.

Collapse )

кукарача

Один знімає роліка про те шо він не лох, а пасажирське мачо

Другий з-під купола знімає шлюх, пока жена з дєтьмі на дачє

Хтось зі своїх колег на інший цирк знімає по косарику, без здачі

Потомок Поліграфа зняв на сповіді й труси, щоби нарід побачив

Котрийсь скачав із раю два відра вайфаю та ліміт зняв на роздачу

Дехто в маньоври на манєр Хйла, щоб ЗСУ також за спинами стоячі

Якийсь пєрєсєлєнєц від войни так схуд, фамілійой посивів, як та кляча

Іще один воює час від часу в Сен-Тропе, пацан к успєху шол, зловив удачу
Collapse )

МАУПинцы

-- Добридень, Юрій. Мене звати пані Наталія, я журналістка телепрограми "Право на ліво". У мене до Вас декілька питань?
-- Юзик.
-- Прошу?
-- Я Юзик. С детства не люблю когда я Юрий, меня так директор школы за гаражами палил. Друзья называют меня Кит, враги Корявый. А все остальные, типа ты, те шо ни то ни сё, Юзик.
-- Кіт? Дивно, Ви зовсім несхожі на кота. Хіба що трохи на кота із мультика про папужку Кешу. Це такий натяк, що Ви, мовляв, як кіт Батон?
-- Цэ натяк, шо я как рыба, которую кормят батоном.
-- Не зрозуміла?
-- Рыбу-кит в школе проходила? Я просто тоже фонтаны люблю и креветку. Ведро азовской могу на спор за раз отфильтровать. И пиво с раками.

Collapse )
Так шо...

підпільний Кіндратій

Звідкіля на параді взялася ота дівка, у православному німбу на слова Давіда Тухманова -- не знає навіть Рулон Обоєв. Тобто, Бідон Надоїв. Та що ж таке? Урон Побоєв? Ні, Ушат Помоєв? Теж ні. Біток Бугаїв? Та де там. Воопщє лєве якєсь. Трєпак Загоїв? Знову не так. Ще жінка, не дай бог, помітить. Ріжок Набоїв? Зовсім не схоже. Самсунг Настроїв? Всьо хєрня, Міша, давай по-новой.

Шахтёр Забоїв, Совок Застоєв, Підрив Устоєв, Кусок Батонів, Надьок Героїв, Зривок Пологів, Батьок Уроєв, 0,7 Настроє, 500 калорій -- тю, Таяк же ж його Згадоєв? Усе змішалося в тещиній хаті оболонській. Заре сознаніє потєряю, від оцих Вмозгах Запорів.
Collapse )


Так шо...

дадагой UA, пряздрявляю!!!

-- В эдод здабедадельдый дедь, я хочу бодадидь дебе безвозбездно...
-- Без чего?
-- Поболчи, Пу. Безд-возд-безд-дно. То ездь дадоб...
-- Кхм, даром. Э-э-э, понятно, мда. Это я люблю, мля.
-- Апчхи. Итак, бодадидь дебе бездвоздбездно, скдобдый, до очедь болездый бодадок. Вод этод шкдыдок.
-- Пу, поди сюда.
-- Ды божеж бовезидь его да дведь...
-- Кажется это он? Ну ка, примерь, пожалуйста...
-- Б чёб дело? Я сдяла его со своего кодокодьчига. Чдо дакое, я де бодибаю?..
-- Он?
-- Он.
-- Б чёб дедо?..
-- Мой Крым? Мой настоящий, собственный Крым?

Collapse )
З Дниною тебе, Ненька. Не сумуй так пронизливо та не гнівись своїми недолугими дітваками. Бажаю, щоб найбільшою проблемою у найближчій п'ятирічці -- для тебе було питання: як безболісно вживити Крим додому, у українське суспільство. Ну а Донбас?.. А шо Донбас? Навряд чи вистачить навіть декілька п'ятирічок грішному Донбасу, аби каяттям здобути прощення.

І справа не в тому, що хтось не вибачить тамтешніх дєятєлєй. Це, як вчить історія, як раз трапиться скоріше за усе. Дехто з дєятєлєй сяде, декого все ж помилують, декотрі втікнуть в єбєня Азіятчини. А ми, а шо ми? Змиримся, злюбимся. Емпатія моцна штука. А от земля Донецька ще довго-довго буде сплюндрованою та запустілою. Як другий Чорнобиль. Бо яка-ніяка, а цивілізація трималась на Донбасі лише завдяки видобутку вугілля. Яке, вже ніхто, й ні при яких обставинах, там видобувати ніколи не буде.

Лише степ. Лише пилюка. Лише терикони. Та подекуди знакаючі плями зеленки.
Лише могили наших героїв. Тиша... І у тій тиші, яку, здається, можна різати ножем -- над гладдю Кальміуса пронизливе пташине ґелґотіння. То плине кача.

Так шо...