kym_garbyz (kym_garbyz) wrote,
kym_garbyz
kym_garbyz

Сиджу я під фуксом тай думку гадаю

Ну, оце...

Панове, а ведь нам после зашквара Кацапетовки -- достанется весь русскоязычный медиа контент. А это же глыбища. Сумели кацапы наваять церетелевскую аудиторию телепузиков за три пятилетки вставания с колен. Тут нужно им отдать три ярда должное. Это, пожалуй, единственное, что они довели до конца своими мозолистыми кострупальцами. Даже многократно план превысили по Толстым Киселям, за что заслужили ортопедическую госпремию "Сутулый Геббельс".

Потрудились для нас на славу недобратья, даже "кузенами" поощрить родычей охота.
Горбатились, понимаешь, борцы за почётный вымпел "Победила дружба" -- годами тёмными и ночами чями чями чями. Излучали мощнейший эгрегор величия и газовыми шептунами духовитость вобзделывали. Да не по Сеньке мотоярмолка вышла.

Украина наследница РФянского третьего Рима, четвёртый Сион, пятый Иерусалим.
У меня во внутреннем ухе, аж египетский оркестр гимн счастия взлабал. Взлабал мощно, крещендо фортиссимо-- от предвкушения ожидающего нас наследства. Гимн Союза Советских Социалистических Разнороссий, придуманный ртом Михалкова старшего и спижженый ухом малого. Гимнюк от гимнюка недалече откатился.

Есть чем располагать.

Што делать будем со всем этим гамузом?
Уже сейчас делить межу нужно. Пока Беня 1+1 решает, а Петя в Привате завис, шоколадными слюнями национализированные активы Гонтаревой украшает. Им нельзя такую цяцю в руки давать. Мигом мандавошек своих расплодят: стецей всяких, ткаченок шустрых и зеленским отдекорируют. Влада мне еще с 2014 двух рабов торчит, отберу своё РашаТудеями, МокшаноТуморровами и ЕрзяноЕстердеями. Надоть впрягаться, и то бекицер...



Всё, делю и властвую:

Ну, допустим, белые заберут процентов 20 информационной нивы. Для сябров жаль конечно, но они же наши сєстры. Не жыдобендеры конечно, но поджыдки, два пейса об асфальт. Как говорил, Василий Алибабаевич -- ннада. Государство не обеднеет, забирайте.

Ну, там, около 6,66% останется на всякие Микро и Минироссии.

Лилипутороссии 0,0001% трафика пожертвуем, с панского плеча. Обрежем Соловьёвману крылья и ноги, туловище отшлифуем на камушке. Квадратну голову всунем в походный мини-телевизор (диагональю пол дюйм-вовочки). Вмонтируем этот кирпич, чудо китайской электроники, в крымлёвскую стену. А кимоно соловьёвское, накинем на бюстик Сталена, инсталляция -- "Россия разворачивается на восток". И пущай Кобыл бдит, а Шапиро вещает небритым и одичавшим кацапам -- транскрипцию песен ансам'бля Александрова'бля, на церковнославянском суржике'бля. Деды-сочинялы, внуки-переводилы. Дважды гвардии дыбилы, бля.

Ну а остальной ресурс наш.

Может замутим украинССкий мир и весной двинем спасать канадийских укропов? Нет, ну чем мы хуже? Запилим Нэню, від Лєни до Нілу?
Хочется, но нельзя, партнёры по НАТЕ осерчают. Начнут глубоко бес-покоиться, ООНами гипнотизировать, пангимунить тоску зелёную станут, санкции против Кучмы введут. А старику, между прочим, ещё Кобзону в Италии мандарины в больничку таскать и рыбок из капельниц плести. И потом, мы ж не нацысты какие, а чистокровные арийские фашы. Не к лицу нам агрессия, мы шагаем по пути крепчающего толеразма. Девиз таков: не провоцируйте провокатора провокационными провокациями, это провокационная провокация провокатора.

Наебнулся летючий хор с неба -- скорбим и морщим носики. Посла послали дедов проведать -- рыдаем и жуем сопли. Мы как все и главное не спалиться в обратном. Немчура, вон, голландская пёздопротивная, но хуелюбная -- гораздо меньше печалилась чем мы, а родычи первой жены на нас обиделися.

Ну нельзя же так с родней, хоть и бывшей, ведь они же женские и старые дети. По людски б с такими б людями пытаться б. Они ради нас хор Искандерова пожертвовали -- мы ради них концерт хора Верьовки с арией "Мыла моя". Они ради нас доктора педоуринолога в последний момент на алтарь вТУлили -- мы ради них сопереживаем: влізла, чи не влізла? Они массово пытаются очистить белоснежное в себе, жертвуя гигиеной джакузей -- мы им гумконвой эликсира для очищения духовки, через посольство.



Ну, лады, одухотворился во кресте, теперь до праці. Воцерковился всячески, наладил в клюве кислотно-щелочной баланс и понеслась.

[брэд фрипитт..]И одразу в башне арматы мюсли заскакали, ударяясь на пике об защитную кастрюльку.
Выхожу из самой маленькой комнаты в доме. Из этой импровизированной телефонной будки с вай-фаем и водовідведенням. Закрываю рипелами третий глаз и сразу, толстыми мазками, вижу в кромешной тьме тонкий мир:

Вот я заворачиваю воблу в газету. Случайно замечаю прогу передач на завтра и на автомате начинаю чтиво. Буквы паровозиком тянутся по белому офсету, словно крёстный ход по трассе Харьков-Киев-ИоБратНо. Заглавные, пузатенькие и круглые, как попы РПЦ после разговления боулингом и блядями из эскорт сервиса "Голубое смузи -- для балдёжного джакузи".

Постепенно, начинаю впитывать терра-байты ноликов и единичек. Астральная голограмма обретает четкость судебной реформы.

Офф лайн часопис "От 14÷88 не старше", від 30 лютого місяця нісалу 2018 року від Роздва Ярошового. Я головний редактор телеканалу, цілого медіа-холдінгу, величезної ТV імперії:

"Інтер/Ка-раз,два/П'ятка/Україна/+/vАssтебе/Новий/АйСиTv/Як48тільки,половина/Меga/Культурка/ТеТи/О-Тv




Я у власному офісі, на куполі. Стою на прозорій, скляній підлозі у костюмі бузкового Чебурашка. Мене не лякає слизька підлога під кутом 35°, адже я в ґумових ластах, які надійно тримають зчеплення з твердю. Ніздрі запорошилися крейдою, коли я доводив на дошці теорему Ферма.
Я мляво дивлюся згори на чергове засідання Верховної Ради. У долині депутати займаються законотворчістю. Ляшко колупає в носі та непомітно ліпить шмарклі на кобуру Пашинського. Пашинський повернувся до Ляшка боком та пуцує свого Глока краваткою сплячого Зв'ягільського. Краватка пана Юхима такого розміру, що з неї можна пошити костюм трійку та демисезонне пальто на виріст для Пашинського, ще й стане на носову хустинку Ляшку. Зв'ягільський так голосно хропе, що Парубій не чує власного ґанста-репу у мікрофоні.

"Ну чисто тобі Скетмен",-- подумки зазначаю я.


-- Що Ви кажете, Владовлад Всесвітович,-- питає моя секретарка, Моніка Бєлуччко.

Виявляється, я сказав вголос про Скетмена.

-- Nevermind,-- хизуюся я тhe posh English accent. Ранковий репетитор знає свою справу.

Моніка посміхається посмішкою Джоконди та продовжує клеїти марки на кольорові скельця вітражу. Зіниці у неї розширені та вологі, вони засмоктують мій погляд, немов магніти канцелярські кнопки. Від думки про засмоктування, я трохи збуджуюся. Але усьому свій час. Робота у секретарки вельми складна, та потребує неабиякої уваги й тверезості мислення. Я загадав їй розподілити та відсортувати тріпи за кольорами.
Декілька секунд я дивився, як довгий язичок жіночки, обережно неначе ховрашок визирає з пишної нірки вуст, роззирається навкруги та остаточно заспокоївшись -- облизує марку. Це видовище знов витягнуло мене із нірвани, тому я стрімко підходжу до дошки, щоб докреслити ще декілька формул. Докреслив одну, але довжелезну -- допомогло.

Я наказав секретарці заґудзити декольте, подивився як від дотику колихнулися під сорочкою її важкі краплини. Та продовжив спостерігати за хробаками.

Кужель всілася своєю величезною сракою на робоче місце малого Добкіна. Попереду, спиною до старої льохи, вмостилася Йуля. Вона працює, пальцем з 8-каратним діамантом -- дусить тарганів на айфоні. Кужель також при ділі, вона заплітає Йулі дреди. Я раптом згадав отой гидотний звук з тієї іграшки про тарганів, чвак, немов до тебе приїхала на гостину теща, та перднула за столом. Бридота. Йуля немов почула мої думки, та після чергового богатирського храпу Зв'ягільського, гидливо скривила ботоксні губки та нап'яла навушники. Кужель зітхнула, та не подала вигляду, що проводи гарнітури заважають їй наскубати волосіння на потилиці. Дред вийшов неохайний та тонкий. Парубій, не зважаючи на колег, розім'яв куцого язика скоромовкою про грєку на ріці. І одразу перейшов до зачитування другого альбому "Каспійський вантаж".

Малий Добкін, з півгодини вирячався на 800-мільйнно каратну дупу Кужель немов у телевізор. Вуха у нього ворушилися як очі у хамелеона, кожне -- незалежно від іншого та суверенно від голови. Напевно йому ввижалося, що він дивиться "У світі тварин" про бегемотів. І що старший Добкін, який поруч пише черговий дебільний текст -- це Микола Дроздов зі своїм знаменитим голосом гнома, що какає.
Я реготнув, Мон поглянула на мене вище окулярів. Її погляд втілював народну приказку про барана та нові ворота. Вона була убита, як принц Фердинанд у сараї, -- "чому у всіх мудрих книжках, завше пишуть про Сарай Фердинанда з великої літери",-- замислився я, -- "мабуть то якийсь непростий Сарай, може навіть з аристократичного роду? Фон Сарай де Ш'опа".
Я знову реготнув, підійшов до Мон, вона клеїла чергову марку на фіолетове скельце, яке означало тривожний тріп. Я ляснув її по м'якій гузичці і Перпетум Мобіле запустив коливання холодцю. Воно почалося з однієї булочки, та плавно перекотилося на пляцок близнюк. Натішившись, я рішуче зупинив вічний двигун.
Моніка навіть не помітила, що її чіпають за найкращі місця на базарі. Зараз їй було байдуже, що вона ризикує зіткнутися з демпінгом на свій найкращий товар у споконвічних ринкових відносинах між жінками та чоловіками. Вона зараз була у лілово-бірюзовому океані, що постійно змінює форму, колір ба навіть запах. Та ззовні, Мон нагадувала квочку, підсвідомість повністю витіснила набуті рефлекси. Мені здалося, що якщо я насиплю на підлогу кукурудзу, то вона одразу почне дзьобати зернята і буде дзьобати доки мені набридне сипати маїс, або доки вона не лусне, -- "може послати охоронця за кукурудзою на Бесарабку?", -- думка була така спокуслива, що я рвучко прочалапав у ластах до дошки та накреслив одразу дві лінії графіку гіперболи. Нав'язлива ідея одразу зменшилася до розмірів колібрі. Порхнула у мене з закрейдженого носа та вмостилася пікантним тату біля підв'язки, вище панчохи моєї тимчасово несамовитої секретарки. Я взяв її на руки, та почалапав через увесь купол до протилежного боку офісу, до дивану. Громадянці Бєлуччко, годилося гарно виспатися. Я трішки посидів біля сплячої красуні. Дістав та трохи помацяв її перса. Маркером намалював навколо лівої квасолинки сумного Чебурашка, навколо правої Гену крокодила, який шкірить пащеку та хоче відкусити виноградинку. Поруч, на столі лежало декілька дисків Off spring. Я плейнув один, а у дірки двох інших просунув квасольки та почав робити світломузику. Сонце відзеркалювало від люстра дисків, а я смикав голуб'ят Моніки у такт музиці. По дивану, кріслам та шафі забігали сонячні зайчата, -- "сонячні цицята", -- подумав я. Набавившись крапельками, я задер спідницю та покуйовдив цеглинку її кучериків. Вони були впертюхами, та ніяк не хотіли лягати у пробор. Як тільки мій внутрішній перукар намагався оцінити свій витвір, кучерики одразу ставали маленькими чорними торнадо та псували мені усю погоду у районі двох озонових дір. Грався дівочими принадами я довгенько, доки не знудився, наче з ґумовою лялькою. Та до того ж, під животом, крізь шкіру Чебурашка випнувся величезний чиряк. Спочатку він мене не турбував, але за деякий час почав садніти, пульсувати та заважати рухатися. Вичавити чиряк та допомогти мені одужати могла б Моніка, але вона мандрувала світами та країнами, марки яких вона сьогодні смакувала. Самому видусити того клятого фурункула я не ризикнув, боявся обляпатися. Доведеться під вечір взяти до хати юристку Соломію, нині буде біла ніч, блондинка, а може і Іриску з відділу маркетингу. Дві голови добре а дві з половиною краще.


Я сів на свого улюбленого коника і почав гойдатися. Під підлогою, хробаки продовжували своє безглузде існування. Береза бавився з Семенченком у морський бій. Семенченко мухлював, Береза вже давно потопив його флотилію, але Семен брехав, що в нього лишилась ще одна палуба. Сам комбат безбожно мазав, коли наставала його черга цілити. "Справжній лицар",-- посміхнувся я, -- "130 кілограм скаженої люті".

Мосійчук дивився на смартфоні порнуху з жирнючими та грубезними бабами. Враження було двояке, я ніяк не міг зрозуміти, він хоче бабу грати, чи їсти? Схоже, що у нього обидві ці дії -- викликають однакові емоції.

Савченко, як завжди, сиділа на своєму місці та люто ненавиділа усіх знайомих, незнайомців, навіть тих, про кого вона ще не чула, але обов'язково почує. Тому ненавиділа майбутян заочно, кожну десяту хвилину життя. Закінчувалася 43 хвилина, як вона не палила. Рівно через 120 секунд, вона встане та піде курити табаку. І в цьому вивіреному до секунд графіку, її не зупинить ніщо. Навіть якщо маму з Вірою буде душити у президії Шуфрич, Надя встане рівно через 45 хвилин, та піде у зворотньому від потерпаючих близьких напрямку. На двір, смалити. Цей графік Надійка всотувала в себе з першого класу. Дзвоник, мусиш сидіти і ненавидіти усіх цілих 45 хвилин. Дзвоник, ідеш палити три цигарки, запалюючи нову від недопалка (рівно 10 хв). Дзвоник, знов 45 хвилин ненависті. Дзвоник, мама казала як стемніє додому.

Лєщєнко разом з Наємом моніторили сайти брокерів з нерухомості. Сергій допомагав Наєму вибрати достойне помешкання на Печерських пагорбах. У нього був неабиякий досвід у цій справі, а також чималий дисконт, як для постійного клієнта. Але чотири години спільних зусиль були марними. Мустафа хотів мінімум чотирикімнатну, а грошей вистачало лише на ярангу під Чорнобилем. Та це й зрозуміло, у Мустафи не було гьорл-френда ді-джея, а був лише бой-френд з гьорл-френдом ді-джеєм. Час від часу, Нокія Мустафи вибухала на усю сессіонну залу рінґтоном "кофє буиш?" Це приходили смс з новими пропозиціями нерухомості.

Над залою стояв густий дух Яроша. Усі штириста з гаком депутата, боялися того духа до усрачки. Усі знали, хоча провідника націоналістів ніколи не видко в залі, але він десь тут, бореться. Лише Тетерук знав у якій з колон криївка Яроша, але він ніколи не зрадить побратима, навіть якщо його Кужель буде бити паперовим стаканчиком по голові.

На гальорці було гамірно. Оппоблок орнанізував протестну гру в очко, на зарплату за грудень. Дії опозиції були чіткими та організованими. Як тільки Льовочкін піднімав ставку -- увесь Оппоблок вставав та хором скандував: "ми проти підвищення тарифів". Голосний звук луджених горлянок крєпкіх господарників та красних директорів, попри навушники долунав до Йулі. Зачувши пароль, вона із запізненням підскакувала зі свого місця, та луною мавпувала заклятих ворогів: " ...роти ..нищення ...рифів".

Такі дії начальниці, неабияк дратували Кужель, вона ніяк не встигала закрутити черговий кужіль в дреда, і кожного разу починала спочатку. Роздратування її сягнуло меж, і баба Шура вже вкотре кидала оком на Тетерука. Розмірковуючи, чи докине вона фляжку з-під текіли через шість рядів, та чи побіжить Тетерук рятуватись до криївки Яроша.

Інколи, крадькома, забігав Онищенко. Він ховався за колоною, і коли пильний прокурорський погляд Луценка падав на нього, Онищенко вдавав, що він статуя Калігули з розового мармуру. Для прикриття, до колони був прив'язаний кінь, якого Калігула буцімто, згідно з композицією ансаблю, вводить в сенат. Онищенко дуже ризикував, адже його розшукувала не лише прокуратура, а ще й Періс Хілтон. Білявка мала викидень від нашого гусара, і тепер намагалася здерти з блудливого татуся аліменти. Вона ходила по Печерську з холодним немовлям, та демонструвала усім бажаючим неймовірно схожі на татусеві, глибоко розкидані по фасаду очиці сина. На ніч, білявка їхала домів до Монако, де вона мешкає у власному готелі, по сусідству з Онищенком.

Онищенку конче необхідно відігратись. Тому ризик був виправданий. Готівку, яку він сховав у стайні улюбленої кобили, зжер прописаний у тій таки стайні осел, на прізвисько Кадиров. Онищенко хотів бува забити тварюку, але той був подарунком від президента Чечні і був почесним аксакалом тейпу Рамзана Ахматовича, а віднедавна і тейпу самого Онищенка.

Попри відмінну конспірацію Яроша, було схоже, що криївку викрила Самопоміч. Тож коли Ярош був зайнятий у справах України, Самопоміч користувалася розробкою Дмитра. Увесь бомонд почав помічати, шо про Самопоміч можна сказати теж, шо і про лідера правосєків, мовляв, фракція десь тут, просто хлопців не видно.

Сьогодні був відсутній Єгор Соболєв, знаний борець із іншими борцями. Золота людина та алюмінієва тварина. Але у Єгорки поважна причина. Він шукає хірурга, який видалить йому гланди. Бісові жельози розпухли від роботи, утворив на горлянці патріота зоб. Цей зоб заважає Єгорці говорити, тому він доводить опонентам свою точку зору руками та ліктями.

А ондечки, позначений п'ятиметровою зоною відчуження, засідає Ладзьо Парасюк. То є страшна людина для корупціонерів.
По перше, Ладзьо ніколи ні про що не жалкує, тому що він завжди правий.
По друге, Парасюк володіє чорним поясом по Бєйсіку і салатовим поясом по Капуейро
По третє, Володя не може терпіти слів "по третє".
По четверте, Ладзьо є абсолютним і непереможним чемпіоном з використання слова "майдан"

У Вовчика є тільки один мінус. Коли бідна дитина чує про Майдан, в неї починається істерика.

І нарешті іще один довгоочікуваний персонаж. Козак Гаврилюк. Нічого доброго сказати про Гаврилюка не можу, хіба те, що він оженився. Зате поганого, хоч греблю гати. Він ніколи не гасає по залі, не викрикує з місця матюки і гасла, нікого ніколи не б'є, єдиний у сессійній залі є поціновувачем репу Парубія. Коли йому нема чого робить, він підозріло читає книжки і взагалі, поволиться як людина і не так як інші.

На Гаврилюка, я дивлюсь з-під купола -- завжди наостанок. Він, ніби медитація, заспокоює мене на ніч. Тому усім добраніч, а Шабунін нехай забере сьогоднішній мій наказ, зареєструє в секретаріаті, проголосує на комітеті та відслідкує виконання.

Хайль Щефан, панове, до нових зустрічей.


__________________________
НАКАЗУЮ # 0

1. Зранку обов'язково Поплавського врубать будемо на усю Азіопу, один і той самий трек -- "САЛО".
Через рік ОУН "Салопром" обжене по капіталізації Аррle.
Курс будемо вивішувать у Шустера -- п'ять 13s айфонів/кильо сала, товщиною зо два пальцi худої дитини.

Для корейців виведемо гібрид свині, собаки та паніна, породи Чи на хуя уха -- з дієтичним веганським шпиком. Ми їм шпик, вони нам моторс від КІА .

2. Для малоросів, гіганторосів, худо-, або товсторосів та й для усіх інших підоросів, усе ж одно почують -- рівно о другій нуль нуль по Козятину: "Катрусина кінозалупа".
Легкий тролінґ на злободнєвні тєми:

-- "Новини з буд Майданчика Керченського путєнопроводу".
На заставці мелодія Енея Моріконенко, на вірші Сашка Гарматного:

Вніманіє, Галіция
Балакає поліция
Нині під одним з мостов
Схопили путєна з хвостом

І кінцівочка -- ЭээНэээРГоооХВііііСТ

І шоб співала цей твєрк клонована копія Таїсії Поривай, бо у Зколкого лаборант ненепробірки з пам'яттю маток поплутав.

Ближче до новин:
-- Чи посваряться путєн та лєнєн через графік льожки валєтом в Мавзолєї?--прямий репортаж.
-- Сенсація, приднєстровські алхіміки, відкрили, шо вони молдовани.
-- Новини культурки. Ліфт з примарою Мотороли, продали на аукціоні Христі за 99 сексильйонів та 999 сексицентів білоруських зайчиків. Після деномінації, сума склала півтори гривні. Наші кореспонденти Аріна Макарова та Макар Арінов-- дізналися особу покупця. Забирати ліфт прийшло хлоп'я на ім'я Коля Лу.
-- Китайці викрали, перефарбували та всячєскі отмародьорили авіаносець Адмірал Кузьнємцов. Тепер родную тєхніку нє узнать.
- Хвилинка мови для мадяро-фінів Бурятії.

И каждый вечер "Пропала грамота" 1,5 Дэ. З повтором у кінці сцени, як опочлєнців дідько
шкварить у дупу путєним, а Миколайчук палит електронну люльку і пріговарює:

-- Хлопці, я ж попереджав, не топчіть жито...
Tags: верховна рада, стёб, телевиденье
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic
  • 1 comment